За межі мовчазної планети. Переландра, стр. 135

міфології — богиня матері-землі, втілення її родючості.

XVI

…його ім'я звучить мовою того краю, де він народився, як Елвін — «друг елділів» — ім’я Елвін (Elwin) і справді походить від англосаксонського Aelf-wine — «друг ельфів».

Один із Малелділових найближчих послідовників у нашому світі… — апостол Павло, у Гал. 4, 1–7.

…два колеса, які дуже повільно котилися одне всередині іншого — див. Єз. 1,16: «…а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому». У листі від 4 березня 1953 р. Люїс визнавав, що має «великий борг перед Єзекиїлом», пов’язаний із поданим у «Переландрі» описом елділів (CollectedLetters, III, р. 302).

…обличчя найдревніших грецьких статуй із острова Егіна — острів Егіна знаходиться у Саронійській затоці на південь від Афін. З XIX ст. п’ятнадцять статуй, знайдених на цьому острові, вважалися найкращими взірцями скульптури архаїчного періоду.

Малакандра нагадував йому силабічну строфу, а Переландра — тонічну — силабічне віршування ґрунтується на дотриманні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів, атонічне віршування базується на дотриманні в рядку певної кількості наголосів. Переважній більшості сучасних європейських мов (за винятком французької) властиве тонічне віршування, натомість класична грецька і латинська поезія — силабічна.

…як каже Вергілій, навіть найлегший віддих сягає майбутніх поколінь — «Енеїда», VII, 646.

Споглядаючи справжніх Марса і Венеру та пригадуючи собі ті дурноверхі оповідки, які розповідають про них на Землі… — у давньогрецьких міфах розповідається, наприклад, що Афродіта (Венера) була одружена з ковалем Гефестом і чинила перелюб з Аресом (Марсом). Часто про це згадується і в європейській літературі; приміром, у Шекспіровій трагедії «Антоній і Клеопатра» євнух Мардіан каже: «На діло я, звичайно, недолугий, та пристрасть добре уявляю. В мріях я — Марс, який Венеру любить» (І, 5).

XVII

…радійте, о Тор і Тінідріл, Бару й Баруа, Аск і Ембла, Ящур і Яцура — імена різних міфічних пар перших людей.

Тор і Тінідріл: на думку Толкіна, ім’я Тінідріл — це поєднання імен Ідріл (Торова дружина-ельфійка) і Тінувіель (друге ім’я Лютієн), тобто його створено на основі імен персонажів із творів Толкіна; про це він сам пише у листі до Р. Л. Ґріна від 17 липня 1971 р. (цит. за виданням Green & Hooper, С. S. Lewis: A Biography, 2002, c. 210).

У древній ассіро-вавілонській релігії бару називали віщуна, який був пророком і посередником між людьми і богом Сонця Шамашем; баруа — це, вочевидь, штучно утворена форма жіночого роду. Дивно, що Люїс не скористався тут радше іменами самого Шамаша та його сестри Іштар, яка до того ж ототожнювалася з планетою Венерою.

Аск і Ембла — перші люди на Землі за одним із давньоскандинавських міфів про створення світу: троє богів знаходять на березі моря двоє дерев і перетворюють їх на перших чоловіка і жінку; Аска іноді ототожнюють з ясеном, а Емблу — з в’язом. Цей міф згадується, зокрема, у «Старшій Едді» (пісня 17).

Яцур — в івриті дієприкметник пасивного стану від слова yatsar, яке означає «ліпити, надаючи правильної форми». Використати його, а також похідну форму жіночого роду, як імена перших чоловіка і жінки було, вочевидь, оригінальною ідеєю Люїса.

Animal rationale — «тварина розумна», широко відоме визначення людини, яке використовували деякі античні і середньовічні філософи, в тому числі Сенека і Тома Аквінський.

…і гріх той пойменовано щасливим — див. третю примітку до розділу IX.

Ось досвітня зоря…  — див. Од. 2, 28.

Ґлунд, Лурґа, Нерувал — планети Юпітер, Сатурн і, ймовірно, Уран.

Уклав примітки Андрій Маслюх

C.S. Lewis, Mere Christianity, 6.

С. S. Lewis, Surprised by Joy, 10.

Там само.

С. S. Lewis, Surprised by Joy, 170.

Див. J.R.R. Tolkien, Mythopoeia, in Tree and Leaf, 1988 (2nd edition). Див. також Humphrey Carpenter, J.R.R. Tolkien: A Biography, New York, 1977.

С. S. Lewis, Of Other Worlds, 12.

C. S. Lewis, Studies in Medieval and Renaissance Literature, 62.

Див. С. Л. Кошелев, «К. С. Льюис и его „Страна чудес“» (передмова до російського видання «Хронік Нарнії»; Москва: СП «Космополис», 1991).

2 Кор. 4, 4.

Див. Я. Кротов, «Клайв Льюис», розділ 11 ().

У тексті я, звісно, описую те, що думав і відчував у той час, позаяк це — тільки особисті свідчення, одначе проблема сприйняття елділів за посередництвом людських чуттів, потребує, звісно, подальшого обговорення. Досі єдину серйозну спробу детально розглянути це питання було зроблено у першій половині сімнадцятого століття, тож як стартовий майданчик для подальших досліджень я можу порекомендувати такий уривок із Натвільція (De Aethereo et aerio Corpore, Базель 1627, ІІб xii.); liquet simplicem flammem sensibus nostris subjectam non esse corpus proprie dictum angeli vel daemonis, sedpotius aut іllius corporis sensorium aut superficiem corporis in coelesti dispositione locorum supra cogitationes humanas existentis («Скидається на те, що однорідне сяйво, яке ми сприймаємо за допомогою своїх чуттів, не є власне тілом ангела чи демона, а радше або чуттєвим осереддям, або поверхнею тіла, яке існує поза межами нашого сприйняття у небесній будові просторових відносин»). На мою думку, під «небесною будовою просторових відносин» автор має на увазі те, що ми сьогодні називаємо «багатовимірним простором». Звісно, я не беруся стверджувати, що Натвільцій знався на багатовимірній геометрії, проте емпірично, досвідним шляхом, він дійшов до висновків, які згодом теоретично підтвердили математики.

Qui dort dine (франц.) — хто спить, той їсть (прим. перекладача).

Ransom (англ.) — викуп (прим. перекладача).