Таємна історія Радянського Союзу, стр. 1

Павло Правий

Таємна історія радянського союзу

Видавнича інформація

Павло Правий

ТАЄМНА ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

(Міфи, загадки, версії)

Видавництво Сергія Пантюка

2021

УДК 821.161.2

Б 81

Правий, Павло

Таємна історія радянського союзу. Міфи, загадки, версії.

– К.: «Видавництво Сергія Пантюка», 2021. – 568 с.

ISBN 978-617-564-049-1

ББК 84.4 УКР-44

© Павло Правий, текст, 2021

© Сергій Пантюк, видавництво, друк, 2021

© Юлія Бондаренко, обкладинка, 2021

ISBN 978-617-564-049-1

ПОДЯКИ

Щиро дякую меценатам і спонсорам, без участі яких вихід цієї книги був би неможливий, а саме:

Сергій Гребінь (Київ), Дмитро Тимофєєв (Київ), Сергій Кузнецов (Київ), Вадим Береза (Черкаси), Сергій Ступницький (Київська обл), Юліан Кургузов (Дніпро), Олександр Король (Львів), Борис Білун (Київ), Роман Кондрашов (Запоріжжя), Ігор Майданюк (Київ), Сергій Черниш(Харків), Вадим Васютинський (Київ), Михайло Шахматов (Рівне), Сергій Шевчук (Київ), Ігор Шевчук (Запоріжжя), Дмитро Грицута (Київ), Сергій Демченко (Сумська обл), Іван Дідула (Рівне), Віктор Солодунов (Київ), Дмитро Поляков (Херсонська обл.), Юлія Пономаренко (Київська обл.), Євген Лузан (Київ), Іван Бойко (Київ), Володимир Тундук (Київ), Вадим Ульїнський (Дніпро), Ігор Біжовець (Чернігівська обл.), Євгеній Вівчарик, Володимир Грищенко (Вінниця), Анатолій Гарасимчук (Одеська обл.), Тарас Гривул (Львів), Володимир Величко (Київ), Ірина Денис (Львів), Дмитро Пауков (Кривий Ріг), Євген Федоренко (Виноградів), Петро Козак (Львів), Володимир Сергієнко (Краматорськ), Лариса Головатенко (Київ), Андрій Ковшер (Ірпінь), Тетяна Гаврилова (Бровари), Сергій Щербина (Київ), В’ячеслав Лук’янчук (Київ), Альона Громик (Кам’янець-Подільський), Євген Куртасов (Харків), Григорій Чорний (Київ), Ігор Петрій (Львів), Олександр Рубан (Харків), Григорій Борзенний (Шепетівка), Василь Мельник(Черкаси), Іван Марків (Київ), Олександр Медведєв (Запоріжжя), Дмитро Кочетков (Дніпро), Станіслав Дідиченко (Київ), Ярославна Бубнова (Кривий Ріг), Костянтин Мізюкін (Южне), Михайло Коган (Дніпро), Юрій Донченко (Полтавська обл), Світлана Білоченко (Київ), Еміль Корогодський (Київ), Роман Драний (Ужгород), Наталія Мороцька (Київ), Владислав Красінський (Київ), Володимир Гаврилюк (Тернопіль), Євгеній Куцевол (Київ), Сергій Логоша (Харків), Денис Лукашук (Ізяслав), Дмитро Малишев (Харків), Сергій Овчар (Запоріжжя), Наталія Роганіна (Прилуки), Станіслав Коломійцев (Київ), Світлана Гінкул (Херсонська обл.), Ірина Котловська (Чернівці), Сергій Лавренюк (Київ), Тетяна Гліб (Ужгород), Тетяна Прокопець (Дніпропетровська обл.), Володимир Дубовой (Одеса), Людмила Кононенко (Київ), Андрій Федорук (Чернівці), Вадим Михалець (Житомир), Євген Шморгун (Харків), Віталій Зубенко (Київ), Сергій Власов (Київ), Михайло Хршановський (Львів), Ольга Боденчук (Славута), Станіслав Калініченкоn(Селідове), Андрій Климишин (Харків), Максим Яценко (Харків), Лідія Шпак (Київська обл), Інна Сколова (Київ), Сергій Лященко (Дніпро), В’ячеслав Плахута (Дніпро), Інна Кузевич (Київ), Олександр Колесник (Вараш), Юрій Шелест (Хмельницький), Оксана Гончаренко (Хмельницька обл.), Тетяна Кедись (Хмельницька обл.), Лев Мещеряков (Маріуполь), Галина Шовкун (Київ), Євген Касьяненко (Запоріжжя), Тетяна Пуртова (Маріуполь), Юрій Сорокін (Київ), Андрій Слюсаренко (Київ), Олександра Янішевська (Івано-Франківська обл.) Олександр Бріленко (Херсон), Роман Романченко(Дніпро), Сергій Третяк (Черкаси), Сергій Яценківський (Чернігів), Наталя Федоренко (Київ), Людмила Семенова (Київ), Святослав Кіпецький (Івано-Франківська обл), Ігор Була (Кропивницький), Катерина Ренгач (Ужгород), Дмитро Мойсейко (Кам’янець-Подільський), Артем В’яткін (Новомиргород), Сергій Поляков (Енергодар), Андрій Хіміч (Київ), Віталій Бучин (Рівне), Лариса Рудь (Харків), Віталій Романюк (Черкаська обл.).

З глибокою повагою –

ПАВЛО ПРАВИЙ

ВІД АВТОРА

Майже 30 років тому сконав Радянський Союз. Сконав у віці немовляти, бо що таке для держави 69 років – одна мить. Але за цю мить відбулося стільки подій, пролилося стільки крові й сліз, поламалося стільки людських доль, що для інших країн вистачило б на тисячу років.

Виросло ціле покоління людей, котрі не знають, як це – жити в СРСР. І вони уже мають власних дітей, а за кілька років дехто матиме вже й онуків. Про радянське минуле вони можуть дізнатися лише від істориків та ще від своїх батьків. І тут починається велика небезпека обману та самообману.

Людська пам’ять є вибірковою. Натура людини така, що вона схильна запам’ятовувати та згадувати лише гарні моменти свого минулого – так легше жити й не збожеволіти у цьому жорстокому світі. Ми тоді були молодими й сильними. І все життя було попереду. Молодість завжди згадується як щаслива пора, попри справжні реалії. Як казала моя бабця Паша про свою юність – лободою харчувалися, але пісень співали.

На жаль, останнім часом шахраї від політики почали використовувати цю якість людського характеру у своїх брудних цілях; цинічно спекулювати на ній. З телевізора, псевдоісторичних книжок та у соціальних мережах ллється нестримний потік розповідей про те, як щасливо жилося в Радянському Союзі. Яким смачним був «найкращий у світі пломбір», що коштував лише 20 копійок. Якою смачною була ковбаса «з чистого м’яса, а не те що зараз», що коштувала якихось 2 рублі і двадцять копійок. Як «давали безкоштовні квартири», як «безкоштовно» лікували та навчали. Як хліб коштував копійки і яка була потужна держава, що її «усі боялися й поважали».

Слухає все це молода людина й заздрить своїм бабусям. Бабуся брехати не буде, еге ж? І цим користуються пройдисвіти, котрі починають відроджувати минуле у свідомості наступних поколінь. Іноді можна почути: так, в СРСР було чимало недоліків, але багато і хорошого. Тодішній соціалізм справді був не ідеальний, але дайте нам спробувати ще раз – ми то вже справжній, гарний соціалізм побудуємо. Головне знову об’єднатися в одну могутню державу. Ми – «один народ». Так нас непомітно намагаються знову розвернути у бік Москви.

Останнім часом навіть у Європі, тій Європі, яка півстоліття тому трусилася від жаху при одній згадці про комуністів та СРСР, усе більшої популярності набувають ліві ідеї, суть яких можна висловити однією знаменитою фразою: «відняти й поділити». Забрати у багатих й роздати бідним. І настане тоді ера загального щастя. Працювати не треба буде…

Ті, хто захоплюються такими ідеями, не помічають, що їх банально використовують. Використовують цинічні прагматичні політичні шахраї, які самі чомусь не поспішають відмовлятися від власних палаців, яхт, літаків і дорогих авто. Які під розповіді про соціальну справедливість, що буцімто була в СРСР, набивають власні кишені. Вічний президент, а точніше уже напівцар Росії Володимир Путін полюбляє