Відьма. Темна спадщина

- Марфа, а в мене є щось виключно цікаве, – радісно посміхнулася я. - То в тебе народна забава - знайти щось цікаве й поспішити зі мною поділитися? – гмикнула ця відь…мудра жіночка. - Підозрюю, від карми не втечеш, – буркнула у відповідь. Вона чимось пошаруділа, посопіла… - Ну пакуй, – барського плеча дала дозвіл. - Пам’ятаєте ми з вами про привидів говорили… – зайшла я здалеку. - Гм, а ти оце зараз об мене точиш кігті зі спортивного інтересу чи є шо по ділу? – глумливо поцікавилася вона. - Це ви так тонко натякаєте, що страждаєте від болю в спині, а не старечого маразму? – посипалася моя витримка. - А ти прямо преш напролом, як лось по кукурудзі. Але нумо про твою печаль, поки мої нервові клітини не взялися за ручки й не пішли масово убиватися.