Роман Сільвії Плат, був вперше опублікований в січні 1963 року під псевдонімом Вікторія Лукас, а пізніше вийшов посмертно під її справжнім ім'ям. Цей твір, тонко маскована автобіографія, описує психічну кризу молодої жінки та її подальше відновлення, а також досліджує суспільні очікування щодо жінок у 1950-х роках. Сільвія Плат наклала на себе руки через місяць після публікації «Під скляним ковпаком», її єдиного роману.

Короткий зміст

Суть роману полягає в оповіданні про життя Есфер Грінвуд, студентки коледжу, яка мріє стати поетесою. Вона обрана на місячний літній стажувальний курс як гостьовий редактор журналу Ladies' Day, але її час у Нью-Йорку виявляється незадовільним, оскільки жінка бореться з питаннями своєї ідентичності та соціальних норм.

Вона знайомиться з двома іншими стажерами, які виявляють протилежні погляди на жіночність, а також внутрішні конфлікти самої Есфер: бунтарська та сексуальна Дорін та цнотлива Бетсі. У цей час Есфер думає про свого хлопця Бадді Вілларда та його визнання, що він не був незайманим, стверджуючи, що його спокусили.

Жінкк вважає його лицеміром, оскільки він поводився так, ніби вона досвідченіша у сексуальних відносинах. Після відмови в відвідуванні курсу з літературної творчості Есфер змушена провести літо, залишившись вдома у своєї матері ( батько Есфер помер, коли вона була малою).

Героїня відчуває труднощі з написанням роману і стає дедалі похмурішою, роблячи кілька спроб самогубства. Есфер потрапляє в психіатричну клініку, де її лікує передовий психіатр, який полегшує її занепокоєння щодо шлюбних відносин.

Есфер також проходить електрошокову терапію. Через деякий час Джоан знову намагається зробити суїцид. Наприкінці роману Есфер готова зіткнутися з комісією, яка вирішить, чи може вона повернутися додому. Повну книгу «Під скляним ковпаком» читати онлайн можна на нашому сайті.

Скляний ковпак із назви символізує відчуття Естер того, що вона потрапила в пастку, ізольована та не може зв’язатися з навколишнім світом.

Спадщина

Роман «Під скляним ковпаком» сьогодні сприймається як жахлива критика соціальної політики 1950-х років. Плат явно встановлює зв'язок між прозріваючою свідомістю Есфер щодо обмежених жіночих ролей, доступних їй, та її зростаючим почуттям ізоляції та параної.

Суперечливі очікування, які накладаються на жінок щодо сексуальності, материнства та інтелектуальних досягнень, пов'язані з почуттям Есфер, ніби її особистість розколота. Її подальше одужання залежить від її здатності відкинути домінуючі образи жіночності.

Незважаючи на турботу про переважну атмосферу Америки 1950-х років, книга «Під скляним ковпаком» не обмежується аналізом статевих питань. Роман починається фразою: «То було хворобливого, задушливого літа — того ж літа, коли Розенберґів стратили на стільці», що відсилає до Юліуса та Етель Розенберг, яких засудили до смертної кари за шпигунство на користь Радянського Союзу.

Це посилання на Холодну війну неявно встановлює зв'язок між досвідом Есфер та іншими параноями та зрадами, що характеризували це десятиліття. Роман натхненний подіями, що відбулися, коли Плат було лише за двадцять. Незважаючи на те, що твір завершується надією, Плат наклала на себе руки в 1963 році. Її поезія у збірці «Аріель» (1965) була опублікована посмертно.