👽 Фентезі - Сторінка 72

-Ну що, принцеско, доскакалася? -Ненавиджу. Ось така їх була перша зустріч. Хоч думки , вже добрих тривалий час були зайняті один одним. Ненависть, роздратування - обопільні почуття. Та одного погляду вистачило, щоб незрозуміле зерно запало в душу. «Шалудивий пес, хоч і гарний»- подумала вона. «А ця сука гарна»- подумав він. І хто зна, чим закінчиться ця історія, яка почалася з того, що один ловить інший тікає. З того, що обоє вважають себе правими. З того, що обоє певні, свобода найцінніше надбання.

Звідки мені було знати, що замок проклятий і вже більше року тут ніхто не наважується на шлюб? Так чи інакше, саме через мене король змушений одружитися і саме я повинна знайти для нього ідеальну наречену. А вимоги у нього о-го-го. Я маю на це все тридцять днів. Час пішов...

Енеу – молодий бідний хлопчина, котрий перебивається різними не великими заробітками. Одного вечора він зустрівся з невідомим старим, котрий відкрив йому секрет. Дізнавшись правду про своє походження, хлопець рушив за невідомим старим. Чим же цце закінчиться? Хто ж він насправді? І що йому доведеться пережити аби дійти до кінця?

Того, хто прагне жити життя часто б’є. Дуже боляче і дуже нестерпно. Але нестерпним є не сам біль, нестерпним є те, що зруйнувались сподівання і віра. Бо найболючий удар – саме у відкрите серце, туди де живе душа. Що робити? Як жити? Кому вірити? Що поробиш - якщо тобі багато видано, то багато прийдеться й терпіти… І ось – якщо ти не вмер від того болю одразу, вихід є один – вставати та йти далі. Шукати те, що вкрай необхідно. Те, що залікує твої рани. Чи тих, заради кого твоя душа знов оживе. Йти вчитись, щоб нарешті оволодіти тією цікавою штукую, що називається магія. Розібратися, нарешті, хто ж з тобою усе це утнув…. А життя… воно підкине чим зайнятися… З ким боротися, чи кому допомогти, поверне тих, кого загубив, та прибере зайвих, дасть відповіді, та поставить нові питання…

Кім Мін Сік, який страждає від глибокої депресії та панічних атак, отримує від психотерапевта пораду відпочити на природі, щоб полегшити стани, пов'язані з теперішньою роботою, яка не приносить йому задоволення. Тоді він згадує про телефонний контакт своєї шкільної вчительки, яка вивозила непокірних підлітків у село до своєї матері для працетерапії та перевиховання важких молодиків. Приїхавши в село, Мін Сік бере участь у святі на честь Бога морських драконів і випадково виявляється залученим до пошуків дочки цього божества. — Я — король, а не Бог, скільки повторювати? — Цокнув язиком і закотив очі Іньлун.

Коли приходить сувора зима, і мороз так міцно стискає землю, що тріщать стіни будинків і дерева, жителям залишається лише одне - звернутися до древнього ритуалу. Щороку вони вінчають найкрасивішу юну дівчину з владикою зимових буревіїв, грізним духом морозу Бренвардом, аби задобрити його і вберегти свої оселі від його люті. Цього року вибір упав на Лейрин. Її шлях крізь засніжений ліс освітлюють лише вогні факелів, а мелодія обрядових пісень відлунює між деревами. Чорні ворони кружляють над її головою, а червоні ягоди калини на її шиї залишають криваві сліди на білосніжному вбранні. Усе, від мерехтіння факелів до каркання птахів, здається частиною цього незмінного танцю ритуалу. Оповідка для флешмобу спільноти письменників WriteUA

Це флешмоб від спільноти письменників WriteUA Коли кожна людина втрачає віру, вона втрачає сенс життя. Здавалось чому? Коли віриш, то усе маєш на землі, тільки коли віра зникає, життя втрачає свій сенс. Моя різдвяна історія, яку я написала аби лиш ви не втрачали святковий настрій, але головне, не втрачайте віру у дива!

За легендою в пустелі немає пустелі. Піщане море без хвиль, над яким сяють найяскравіші зорі. Місяць перед ранком повільно крокує по чорній мантії і вимикає сяючі вогники. Ліхтарики втомлено позіхають і вкладаються спати до приходу наступної ночі...

Це історія про демонів, спеціальні служби та кримінальних авторитетів, які захопили весь світ, але є хороші люди такі як директор ринку Троєщина, який допомагає звичайним людям позбутися цих злочинців і навести лад за законом, і він робить все можливе, щоб життя людей стало безпечним.

❤️ Найменше в житті мені хотілось мати справу з чаклунами. Вони пихаті та зарозумілі. І завжди псують мені життя. Проте так вже вийшло, що я трошки погарячкувала і через це влипла. Дуже влипла. Що тепер робити, якщо я опинилась серед чаклунів? А твоя звична академія – тепер лише для них? До всього, мені ще й доведеться взяти участь у щорічному королівському магічному турнірі, поринути в вир інтриг та виплутатись з пасток. І що як… кохання приходить завжди невчасно і проти волі? І, звісно ж, зовсім не до того… Ну взагалі не до того! Гаразд! Доведеться навчитись тримати удар та свої почуття під контролем. Вдасться? Авжеж! Адже я – Мейв Кас – остання з роду Північних відьом.