Православ'я - Сторінка 1

Книга Акафістник УПЦКП в 3х томах
Зарубіжні любовні романи

Для свого становлення Українська Православна Церква потребує богослужбових книг українською мовою. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату створив богословську комісію для перекладу Святого Письма і богослужбової літератури на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. При підготовці до друку даної книги комісія взяла до уваги попередні видання українською та церковнослов’янською мовами.
Акафістник: у 3-х т. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2011. — Т. 1. — 352 с.
Хвалімо Бога українською мовою!

Автор невідомий - Релігія
2022-04-27
12
Книга Молитовник УПЦКП
Зарубіжні любовні романи

Молитовник. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2007. — 512 с.
Видавничий відділ Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату поставив собі за мету здійснити якнайповніше видання молитовника для православної української пастви. Для цього при підготовці даної книги було взято до уваги всі існуючі видання молитовників українською мовою.
Молитовник містить у собі молитви як приватного, так і богослужбового характеру. Ця книга є супутником життя кожного православного віруючого.

Автор невідомий
2022-04-27
14
Книга Акафістник УПЦКП
Зарубіжні любовні романи
Опис відсутній
Автор невідомий
2022-04-27
17
Книга Молитослов (цсл в українській транслітерації)
Зарубіжні любовні романи

Цей молитвослов — унікальна історична пам’ятка. Уперше він з’явився 1968 року — в час чергового наступу на самобутність України: нищення національної мови, культури, науки; між двома хвилями масових арештів і ув’язнень української інтелігенції. Саме цього часу щойно возведений у сан митрополита владика Філарет (пізніше — патріарх усієї Руси-України), очоливши Українську Церкву, видає ПЕРШИЙ православний молитвослов мовою, яку російський колоніальний режим викорінював в Україні протягом двох століть і яку до сьогодні цькує та переслідує! Мовою, що фіксує споконвічну українську богослужбову традицію, за якою стоїть наша тисячолітня культура. Отже, за історичною вагою це видання Митрополита Філарета неможливо переоцінити. Воно яскраво свідчить, що Українську Церкву нарешті очолив український ієрарх.Той самий молитовник з незначними виправленнями було перевидано ще двічі: 1986-го та 1990-го.
Мовні особливості виданняУ тексті трапляються розбіжності в написанні певних слів (наслідок заборон і підпільного існування нашої традиційної богослужбової мови); не вжито апострофу (апостроф незмінно вимовляли з давніх давен, але майже до кінця ХХ століття у транслітерованих виданнях його не позначали). У порівнянні з молитовниками Греко-Католицької Церкви 1930–40-х рр. розбіжності незначні, обумовлені транслітеруванням з уживаних в РПЦ богослужбових текстів або російським впливом на вимову певних слів: «приідіте, милості, христіан, чинми» замість «прийдіте, милости, христіян, чиньми» тощо. Загалом цей молитвослов опрацьований ретельніше за греко-католицькі видання.

Автор невідомий
2022-05-31
16

Жанр Православ’я – книги онлайн

Православний (грец. orthodoxos) має значення правильна віра. Вперше це слово було вжито грецькими отцями на початку IV століття в християнстві. Прихильники православ’я живуть переважно на Балканах, на Близькому Сході та в країнах колишнього СРСР.

До цієї релігії належить велика кількість християн, які дотримуються віри та звичаїв, визначених першими сімома Вселенськими соборами. Слово ортодоксальний («правильно віруючий») традиційно вживалося в грекомовному християнському світі для позначення громад або окремих осіб, які зберегли правдиву віру (на думку цих рад), на відміну від тих, хто був оголошений єретичними.

Офіційне позначення церкви в східноправославних літургійних або канонічних текстах — «православна католицька церква». Через історичні зв’язки Східного Православ’я зі Східною Римською імперією та Візантією (Константинополем), однак, в англійській мові воно згадується як «Східна» або «Грецька Православна» Церква.

Культурний контекст

Розкол 1054 року між церквами Сходу й Заходу був кульмінацією поступового процесу відчуження, що розпочався в перші століття християнської ери та тривав у Середньовіччі.

Відчуженню сприяли мовні та культурні відмінності, а також політичні події. З IV по XI століття Константинополь (нині Стамбул), центр східного християнства, був також столицею Східної Римської, або Візантійської, імперії, тоді як Рим після вторгнень варварів потрапив під вплив Священної Римської імперії.

На Заході теологія залишалася під впливом св. Августина Гіппотанського (354–430), тоді як на Сході доктринальну думку формували грецькі отці. Богословські розбіжності можна було б вирішити, якби обидві області одночасно не розвивали різні концепції церковної влади.

Зростання римської першості, засноване на концепції апостольського походження Римської церкви, було несумісним зі східною ідеєю, що значення окремих помісних церков — Риму, Олександрії, Антіохії, а пізніше й Константинополя — можна було визначити лише за їх чисельним і політичним значенням. Для Сходу вищим органом у вирішенні доктринальних суперечок був Вселенський собор.

Під час розколу 1054 р. між Римом і Константинополем членство Східної Православної Церкви було поширене на Близькому Сході, на Балканах і на Русі з центром у Константинополі, який також називали «Новим Римом».

Перипетії історії сильно змінили внутрішні структури Східної Православної Церкви, але навіть сьогодні більшість її членів проживає в тих самих географічних районах. Проте місіонерська експансія в Азію та еміграція на Захід допомогли зберегти значення православ’я в усьому світі.

Православні обряди та церемонії

Східне православ'я визнає ті ж сім таїнств, що й римо-католицька традиція:

  • хрещення,
  • миропомазання,
  • літургія,
  • сповідь,
  • рукоположення,
  • шлюб і миропомазання хворих.

Як і в багато інших християнських традиціях, хрещення та Євхаристія (літургія) є найважливішими таїнствами. Божественна Літургія датується принаймні часами Василя Кесарійського в IV столітті. Вона використовується в особливі часи протягом року, тоді як у звичайній євхаристійній службі використовується Літургія св. Івана Золотоустого, дещо коротший варіант літургії Василя.

Православні християни вірять, що в кінці Євхаристійної молитви хліб і вино буквально перетворюються в тіло і кров Христа. В результаті весь хліб і вино, включаючи найменшу краплю і крихти, ставляться з найбільшою обережністю. В нашій електронній бібліотеці можна читати книги з православ’я онлайн безплатно.