Кіберпанк - Сторінка 1
Третя книга серії Murderbot Diaries (Щоденники робота-кіллера). Людина-робот вирішує повернутись на Мілу, щоб знайти там докази незаконної діяльності компанії GrayCris
«Нейромант» (1984) – перша частина Кіберпросторової трилогії й перший великий роман Вільяма Ґібсона – дослідника, візіонера, футуролога й постмодерніста, який уже понад тридцять років посідає особливе місце в глобальній культурі. Його тексти завжди є своєрідними багатошаровими тортами, де, крім фантастичного сюжетного складника, закладено культурні коди тогочасного сьогодення, тісно переплетені з прогнозами еволюції людської культури в усіх її виявах – від одноразового посуду до соціально-економічної політики й творів абстрактного мистецтва. Саме з його романів вийшли брати Вачовскі з «Матрицею», і саме він подарував нам кіберпростір, де в «Нейроманті» мандрує кібержокей Генрі-Дорсет Кейс, виконуючи завдання роботодавців і намагаючись окреслити межі штучного інтелекту, з яким йому доводиться боротися. Українською роман перекладено вперше.
Досі не знаю, якою мірою Вілилм Ґібсон описав просто якесь майбутнє, а якою – уможливив майбутнє наше: наскільки ті, хто прочитав і закохався в «Нейроманта», спонунали майбутнє вкладатися у Гібсонове бачення. Так чи інак, «Нейромант» змінив правила гри – Ніл Ґейман
Роман Юрія Щербака «Час смертохристів. Міражі 2077 року» є гостросюжетним політичним трилером, дія якого розгортається напередодні Четвертої глобальної війни.
Це антиутопія, сигнал тривоги, в якому за гротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Автор широко використовує прийом цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти акторів світової політичної сцени.
2044 рік, світ потерпає від енергетичної кризи, панують безробіття і голод. Як і більшість людства, Вейд Воттс рятується від похмурої реальності в ОАЗі — масштабній віртуальній утопії, де можливості обмежуються лише фантазією. І як більшість людства, він мріє здобути найцінніший приз, захований у віртуальному світі. Творець ОАЗи Джеймс Галлідей заповів свій багатомільярдний спадок і саму ОАЗу тому, хто першим знайде три ключі. Полювання починається.
Час не терпить, коли його приватизують, й іноді здатен затягнути зухвальців у неприємні пригоди. Час мінливий і водночас непорушний, він може бути спільний для всіх, і для кожного — персональний.
Роман «Свій час» Яни Дубинянської має кілька захопливих сюжетних ліній, дії його відбуваються у різних часових та просторових межах. Уважні поціновувачі літератури з задоволенням помітять у ньому цілком упізнаваних персонажів літературної тусовки, вгадають найулюбленішу книжкову подію країни і, звісно ж, старовинне і таємниче місто, що його охороняють кам’яні леви.
Книги жанру кіберпанк
Кіберпанк — це піджанр наукової фантастики, присвячений інтеграції суспільства та технологій в антиутопічних умовах. Історії про кіберпанк, які часто називають «низьким життям і високими технологіями», розповідають про аутсайдерів (панків), які борються проти гнобителів у суспільстві (зазвичай це мегакорпорації, які контролюють усе) за допомогою технологічних засобів (кібер).
Якщо панки активно не борються з мегакорпорацією, вони все одно мають справу з життям у світі, повністю залежному від високих технологій. Назву «Кіберпанк» придумав письменник Брюс Бетке, який використав її для одного зі своїх оповідань.
Автор сказав, що він не хотів, щоб назва представляла цю нову категорію, і що сама назва виникла «через синтез», коли він намагався об’єднати різні слова. Ідея назви — панк із божевільними комп’ютерними навичками так і залишилось.
Походження кіберпанку
Точна дата появи цього піджанру не встановлена. Однак деякі книги можуть вказувати на його створення. Зокрема, роман Філіпа К. Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?» розглядається як один із перших прикладів цього типу фантастики (прото-кіберпанк).
Це була частина літературної сцени наукової фантастики «Нова хвиля», яка включала багатьох відомих авторів, таких як Джон Бруннер, Дж. Баллард та Брюс Стерлінг. У 1960-х і 1970-х роках ці та інші автори створили світи наукової фантастики, які відкидали оптимістичні утопії.
Натомість вони обрали антиутопічне найближче майбутнє, де технології просунулися надто далеко, а нації, як ми їх знали, перестали існувати. Лише у 1980-х роках цей піджанр по-справжньому став відомим світові з культовим фільмом «Той, що біжить по лезу» (1982).
Заснований на книзі Діка «Чи андроїди мріють про електроовець?», «Той, що біжить по лезу» за визначенням не є 100% кіберпанком, але його вигляд, відчуття та налаштування означають, що він відповідає його вимогам.
Твір познайомив світ із антиутопічним найближчим часом постійного дощу, перенаселення, електричних рекламних щитів і гуманоїдних андроїдів. Щобільше, це вплинуло на Вільяма Гібсона, людину, яку часто називають хрещеним батьком кіберпанку.
Гібсон 1984 році він випустив «Нейроманта», який відомий як кіберпанк-роман. Завдяки «консольному ковбою», чіткому поділу на багатих і бідних, доінтернетному Інтернету (матриця, також відома як кіберпростір) і штучному інтелекту, цей роман більш-менш оголосив про прихід кіберпанку, яким ми його знаємо. Читайте книги жанру кіберпанк на нашому сайті онлайн безкоштовно.
Подальша історія та еволюція
Оскільки майбутнє, яке бачать старі твори кіберпанку, стало парадоксальним чином застарілим і реальним, жанр знайшов нове життя в нових формах медіа. Він породив занадто багато інших піджанрів фантастики, серед яких посткіберпанк, дизель-панк і стімпанк.
Існує навіть цілий жанр японського кіно під назвою «Кіберпанк», який доводить елемент модифікації тіла до тривожних (і жахливих) крайнощів. Це піджанр, який існує як ставлення, модний тренд, політичний заклик до зброї та як форма розваги. Книги жанру кіберпанк онлайн в нашій електронній бібліотеці:
- «Правила для вигнанців», Марта Веллс;
- «Нейромант», Вільям Форд Гібсон;
- «Час великої гри», Юрій Щербак;
- «Першому гравцеві приготуватися», Ернест Клайн;
- «Свій час», Яна Юріївна Дубинянська та багато іншого.