Роман - Страница 1
Спектрофобия. Можно вытерпеть её, если она без осложнений. А если к боязни зеркал добавляется кое-что похуже?
Роман "Девять дней в мае" Всеволода Непогодина отправляет нас в те трагические дни, когда на улицах мирного, европейского города 21 века, города поэтов, художников и музыкантов, заживо сжигали ни в чем не повинных людей.
Звезда европейской литературы бельгийка Амели Нотомб стала известной после публикации первой же книги – «Гигиена убийцы». Публику и критиков сразу покорили изысканный стиль и необычный сюжет этого романа.
Лауреат Нобелевской премии, писатель Претекстат Tax болен, и дни его сочтены. Репортеры осаждают знаменитость, надеясь получить эксклюзивное интервью. Но лишь одной молодой журналистке удается разговорить старого мизантропа и узнать жуткую тайну его странной, призрачной жизни…
Роман Амели Нотомб «Ртуть» – блестящий опыт проникновения в тайные уголки человеческой души. Это история преступлений, порожденных темными, разрушительными страстями, история великой любви, несущей смерть. Любить так, чтобы ради любви пойти на преступление, – разве такого не может быть? А любить так, чтобы обречь на муки или даже лишить жизни любимого человека, лишь бы он больше никогда никому не принадлежал, – такое часто случается?
Художник Артем получил нежданное наследство...
Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.
Український письменник з Волині у своєму новому романі вкотре використовує вже знаний з попередніх його книжок літературний прийом – «воскресіння» забутих і маловідомих імен, що належать вітчизняній історії, культурі та релігійному руху. Цього разу об’єктом його художнього дослідження став Павло Пащевський – священик, капелан Першого українського запасного полку (згодом – Сердюцького полку імені Петра Дорошенка). Окрім того, у життєвому та професійному активі отця Павла праця в Департаменті віросповідань Міністерства внутрішніх справ УНР, участь у створенні Кирило-Мефодіївського братства, Першому Зимовому поході, підготовці до Всеукраїнського Церковного Собору. Інтернування, табори, церковна, педагогічна і громадська діяльність під польською займанщиною, а з 1939 року – сперш під радянською окупацією, потім під німецькою – це сторінки життя унікальної генерації української інтелігенції (до них належав і Павло Пащевський), перед якою письменники, журналісти історики ще у великому боргу.
Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцистика — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.
Це істинно легендарна родина - братів Тимошенків. Старшого брата Степана іменують батьком американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта, Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку, обирався послом і сенатором польського сейму, а ще він започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариство українських інженерів Америки...
Шкода, звісно, що славетним цим вченим, інженерам і архітекторам так випало мало свій край розбудовувати, більше натомість Польщу чи Чехію, Вашингтон чи Нью-Йорк… Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світової. Істотно тепер, аби ці імена (лиш з одної родини четверо!), не розвіялися суходолами європейськими та заокеанськими обширами, не привласнювалися нетрудними…
Новий роман Івана Корсака саме про цю родину.
Український химерний роман з народних уст. Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть... чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».