Зіграй зі мною

Вони занадто різні: він ні в чому собі не відмовляє, вона - ледве зводить кінці з кінцями; у нього - велике майбутнє, у неї - хворий батько і нуль перспектив. У них немає нічого спільного. То чому ж він увесь час шукає її товариства? Чому так дивиться на неї? - Вона не знає. Але точно знає, що все це брехня. Він щось приховує. Він щось затіяв. - Не відштовхуй мене, Ауріко. - Шепочуть його губи, майже торкаючись її губ, а погляд проникає в саму душу. Вимагає довіритися, відкритися, прийняти. - Не можу. Я тобі не вірю. Це просто гра... - Гра? Тоді зіграй зі мною... (Безкоштовно! Оновлення через день)